Видео ролики бесплатно онлайн
Смотреть девушки видео
Официальный сайт jetune 24/7/365
Смотреть видео бесплатно
|
||||||||||||
|
Рефераты
Литература и русский язык (5751)Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
Размер: 61.12 KB
Скачан: 188 Добавлен: 28.11.2006
(1814-1861)
ССШ №4 23.3.01 Тарас Шевченко народився 9 березня (за новім стилем) 1814 р. В . Перші вісім років після одруження Шевченкові батьки жили в с. Кирилівці в хаті Тарасового діда Івана . Тут народилася старша Тарасова сестра Родинна була велика, в тісній оселі жило тринадцятеро душ. І 1810 р. Коли із заслання повернувся власник хати,Шевченко десь наприкінці 1815 р. Переїхали в Кирилівку, до діда Івана. Незабаром вони купили в селянина Про незвичайну допитливість малого Тараса свідчить автобіографічний епізод , про який розповідається у повісті “Княгиня”: селянський хлопчик пішов шукати легендарні залізні стовпи, що підпирають небо, заблудився й уже з чумаками повернувся в село (III, 175-176) Батьки тяжко працювали на панщині, а малих дітей доглядала старша сестра Катерина , про яку Тарас завжди згадував як про ніжну, терплячу няню. Згодом Катерина вийшла заміж за кріпака Антона Красицького в сусіднє село Зелену Діброву. стр 35 Коли Тарас трохи підріс, батько, чумакуючи ,брав його із собою. Пізніше в автобіографічному відступі в повісті “Наймичка” Шевченко назвав міста й села, що лишили слід у його пам’яті: Гуляйполе, Новомиргород, Дев’ята рота Кріпаки були переважно неписьменні, але Тарасів батько знав грамоту . У поемі “Гайдамаки” згадується, як бувало , в неділю він читав у сім’ї четьї мінеї (збірку житій святих та релігійних переказів до певного дня кожного місяця ). Коли Тарасові сповнилось вісім років , його віддали в науку до дяка Павла Рубана, прозваного Совгирем. Дякова хата в Кирилівці, де вчився майбутній поет, збереглася до наших днів. Над нею, як редіквіею, в наш час споруджено спеціальне накриття. Як і скрізь тоді, дяк учив читати за церковнослов’янськими книжками. Тяжко жилося кріпакам. Осоружна панщина страшенно виснажувала їх , і вони преред вчасно вмирали. Коли Тарасові було дев’ять років , померла його мати: “Там матір добру мою Ще молодую у могилу нужда та праця положила “ стр 36 Тарасовій матері тоді ще минав сороковий рік . Катря вже вийшла заміж Деякий час Тарас жив у свого дядька Павла. Пас свиней, працював разом із наймитом. Але дядько Павло був також надто суровою людиною, Тарас не витримав і незабаром оселився у дяка Петра Богорського. Як зазначав пізніше сам Шевченко, жив він тут як “щколяр-попикач”, читав над померлими Е відомості,що деякий час Шевченко жив І вчився у священика Тарас змушений був повернутись до Кирилівки, де наймався пасти громадську череду. Не раз потім у віршах він тепло й зворушливо згадував подругу дитинства Юліану Коваленко, із якою разом пас череду Так, у 37стр І ти згадаєш того сироту, Що в сірій свитині-твою красату. Кого ти без мови, без слова навчила Очима, душею, серцем розмовляти. З ким ти усміхалась, плакала, журилась, Кому ти любила Петруся співати (I/ 145) Це було перше й ясне чисте почуття дитячого захоплення, яке, безперечно, мало вплив на духовний розвиток юнака. Прообразом героїні названої поеми була Оксана: Виливаю сльози на мою Мар’яну, На тебе дивлюся... (I? 145) Не випадково є й те, що дорогим ім’ям-Оксана-він називав героїнь своїх творів, зокрема, в поемі “Гайдамаки” (1841). Очевидно, її образ відтворив Деякий час Тарас служив у священика Григорія-Кошиця. Спочатку був На прохання Сошенка, Ширяєш дозволяв своєму учневі у вільні години відбувати учбові рисувальні класи Товариства заохочення художників. Не випадково у цей період з’являється низка його малюнків на теми, характерні для “академічного” живопису :”Смерть Акреції” (дочка римського сенатора, збезчещена харя Тарквінія Горого заподіяла собі смерть), “Смерть Олега, князя “Древлянського” ( загинув підчас міжусобної боротьби між синами Ще до звільнення з крипатцтва Шевченко почав писати Віші. Сам поет зазначав, що його перші спроби належать із часу зустріли із Сошенком у Десь приблизно 1836 р. подовжено контракт із Ширяевим про навчання 1836 р. Після тривалого перебування за кордоном повернувся до Історія з лотереєю дуже складна й до кінця не з’ясована. Реакційними біографами поширювалася думка, що Шевченка викупили за гроші царя. Тепер документально доведено, що члени царської родини витратили на лотерею лише одну тисячу карбованців. Сама лотерея відбулася в Анічковому палаці (нині палац піонерів на Невському проспекті ) 23 квітня 1838 р. А Шевченка викуплено у поміщика 22 квітня. Тому висувається думка, що було дві лотереї. Художник М. Биков пізніше згадував, що М. Віельгорський замовив йому копію з портрета, виконаного Брюлловим, і що портрет розігрувався в домашньому гуртку, але чи оригінал, чи копія,-він не знав. В усякому разі, гроші на викуп зібрано до лотереї в Анічковому палаці. Бурхливе захоплення його змінювалось тихою усмішкою радості. У всі ці дні він хоч і брався до роботи,та йому не працювалось. І він,бувало, покладе свій малюнок у папку, витягне з кишені відпускну, прочитає її мало не по складах перехреститься, поцілує й заплаче. Кріпаки не мали право навчатись в Академії мистецтв. Тому тільки після одержання відпускної Шевченко почав відвідувати класи Академії, ставши незабаром, за власним виразом поета, одним із найулюбленіших учнівтоварішив Курс навчання в академії тривав шість років. Основну групу учнів Академія мистецтв, оскільки вона звалася “імператорською”, загалом була казенною установою. Тому й стр 47 усталився вираз “академізм” як виявив усього застарілого, віджилого. Але академізмові протистояли поступові сили, які були окрасою російського мистецтва, до них належав і Карл Брюллов, художник із світовою славою. У своїй творчості він пройшов складний шлях-од класицизму через романтизм, прямуючи до реалізму. Реалістичні риси виявились в його портретах: Н. Куольника, В. Петровського, В. Жуковського, Шевченко творчо сприймав науку Брюллова. Спочатку він копіював деякі картини вчителя: “Голова матері”- із картини “Останній день Помпеї”, Учився Шевченко спочатку добре. Комітет заохочення художників ухвалив надати йому грошову допомогу. З 1 січня 1839 р. Шевченко став пенсіонером ( степпендіатом ) Товариства, одержуючи 30 крб. На місяць. Через рік після вступу в Академії відбувся іспит. За малюнок із натури Формування Шевченка-художника пояснити досить легко. Від дитячих спроб, за допомогою різних учителів, молодий художник прямував усе далі й далі, до висот справжнього мистецтва. Значно важче розкрити як формувався Шевченко- поет. Ми вже висловили припущення, що ще на Україні в саморобній книжечці, куди він пересував стр 48 вірші Сковороди, могли бути і його власні дитячі спроби. На жаль, ми нічого про це не знаємо. Писати вірші Шевченко почав привняно пізно, в ті самі літні теплі ночі, в період знайомства із І в образотворчому мистецтві Шевченко згодом став новатором, та значно більшим новатором із перших своїх років був він у поезії. Це було друге, але набагато сильніше його покликання в житті. Згадуючи в кінці заслання часи, коли він жив у майстерні Брюллова, Шевченко написав у свій журнал Але що ж саме збудило це друге, але значно дужче, сильніше покликання? Перші свої поетичні твори Шевченко передав Гребінці для друкування в алмансі “ластівка”. Про це в кінці 1838 р. Квітку-Основ'яненка Як що напише, тільки цмокнита вдар руками об поли” Друкування “Ластівка” трохи затрималось, і вона вийшла у світ тільки Під впливом звідки про смерть автора “Енеїди” написана елегія “На вічну пам’ять Котляревському” (1838) про безсмертну славу поета: Всю славу, козацьку за словом Єдиним Переніс в убогу хату сіроти Стр53 сироти Протест проти людей, винних у заподіяному горі, проти несправедливих соціальних обставин Тому доля запродала від краю до краю, А другому оставила Те, де заховають (І, 28-29) У реалістичній в уілому поемі є чимало романтичних елементів. Самий жанр ліро-епічної поеми пов’язаний з романтичною традицією. Емоційна піднесеність, схвильованість і епічної розповіді, і ліричних відступів пов’язані з романтичною поетикою. Проте всі події розгортаються на тлі реалістичних типових обставин, реалістичного пейзажу, на що звернув увагу свого часу М. Рильський. До розкриття трагедії жінки-матері поет повертався й пізніше, зокрема намалював картину “Катерина” (1842) Першим твором на історичну тему була поема “Тарасова ніч” (1838) про перемогу козацько-слов’янського війська на чолі з Тарасом Федоровичем Визвольним козацьким походам у Туречену присвячено невеличку поему Поема “Гамалія” загалом романтична, але є в ній такий реалістичний, Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу; застогнав широкий І шкурою сірий буга срепенув. “морська затока у вигляді сірого бугая, в якого здригається шкура! поетична мова Шевченка музична, мелодійна Їй властиві ритмічна могутність і метрична розмаїтість. Виконання портрети на замовлення, ілюстрування книжок, очевидно не могло матеріально забезпечити Шевченка, і він змушений був у лютому 1843 р. І. Лисенко у 1844 р. видав книжку під назвою “Чигиринський Кобзар С примірки книжки під назвою “Чигиринський Кобзар і Гайдамаки....” , але без тексту великої поеми. Коли питання про виїзд за кордон відпало, десь після 17 травня 1843 р. Минуло понад тридцять років, як Шевченко виїхав з України. Давно вже він збирався відвідати рідний край. Ще в березні 1840 р. Поет писав братові нез'ясована офіційно він не поривав з Академією. У листі до конференц- секретаря академії в. Григоровича він вагається: чи слід йому повертатись до Петербурга, в разі позитивної відповіді – прохання вислати йому вид документ на право проживання в Україні . На жаль, відповіді Григоровича мине знаємо, але можна ждати, що вона була позитивна, бо у вересні 1843 р. Це міг бути певний художній прийом, бо до виїзду на Україну Шевченко приблизно уявляв собі життя в рідному краї: “...там, окрім плачу, нічого не почую”-писав він до Я. Кухаренка. І все ж таки те, що він побачив на власні очі, перевершило всі його побоювання.стр 68 Не пригадую, в який книгія прочитав цей афоризм, що коли бачимо мерзотника й не показуєш на нього пальцем, то й ми майже такі ж самі мерзотники. Чи правда це? Мені здається, що правда! Кінець травня Шевченко прожив у Качанівці. Може тоді він виїжджав у сусідні села:Сокоринці Григорія Галагана, з якими поет був знайомий (із З Качавнівки в черені Шевченко виїхав до Києва. Він заглянув його історичні пам’ятки, милувався краєвидами. З ним постійно був альбом, початий ще в Петербурзі. Слідом за Петербурзькими малюнками першим етюдом на Україні був малюнок олівцем “ У Києві”, на якому зображено берег Дніпра і кілька людських постатей.стр 69 інші етюди лягли потім в основу офорта “ Познайомився він у Києві професором університету М. Максимовичем, про якого чув ще в Петербурзі, читаючи видані ним збірки українських народних пісень (1827, 1834). Від Максимовича Шевченко міг почути багато потрібних йому відомостей у зв’язку з майбутніми подорожами до Межгир’я(зокрема, про На початку червня Шевченко познайомився з П. Кулішем , який тоді вчителював на Подолі і друкував збірку поезій “Україна” у формі українських народних дум стр 70 В альбомі Шевченко намалював “Києво-Межгірський монастир”, а також записав українські народні пісні про палія, Бондаренка, Шевченка. Деякі записи зроблено рукою Куліша. Очевидно побували вони у Вишгороді, бо в поемі “Чернець”, написаній на засланні, згадані Межгіррський монастир із Шевченко працював у цей час над ескізами до офорта “Судна рада”. На одному с ескізів, де є кінець запису народної пісні, рукою П. межигір'ї П. Куліш-дуже складна постать в історії української літератури. Свого часу, ще за життя письменника,стр 71 одним із перших оцінку його діяльності дав І. Франко, підкреслив ший антинародний характер поглядів Куліша- невіру”у власний народ, котра у “Хуторній поезії” повела його до прямої і безпідставної наруги над тим народом”. У Києві Шевченко познайомився також з художниками: О Сенчилов- Познайомився він із багатьма студентами унівірсетету. Прогресивна революція молодь вітала його як свого улюбленого поета. У середовищі викладачів та студентів і склалося пізніше Кирило-Мифодіевське товариство. З Києва Шевченко поїхав, як це доводить П. Жур, до Кирилівки. За спогадами поетового родича Варфолуну він двічі бував у рідному селі. Раніше вважали, що поет із Києва поїхав до маєтку Гребінки, та виявляється, що саме в червні Гребінки в його маєтку не було, бо він гостював у свого брата В. Репіної Шевченко запитував, чи вона жива - “добра старенька”, а у вірші “Г. З” звернувся до неї із задушевними словами: “Мати! Старесенька мати!” Син Т. Волховської, військовий після смерті матері, за довго до реформи,відпустив на волю своїх кріпаків. У кінці серпня Шевченко був у селі Березані в Лукашевича. Про це відомо У сире лині вересня 1843 р. поет знову прибув до Кирилівки. Відомо, що На власні очі Шевченко побачив шле раз страждання кріпаків, і великий гнів запал у його серці. Він міг ще писати вірші, бо писати так, як писав раніше, було несила, а писати по іншому ще не наважувався. Він думав і думав .... І тільки пізніше враження від України втілив у полум’яних поезіях рукописної збірки “Три літа”. Можливо, тоді ж зародився план викупу рідних із кріпацтва на кошти від видання альбому “Живописна Україна”. Шевченко не розлучався зі своїм альбомом для малювання. В різні часи, в різних місцевостях зроблено перші малюнки до офортів “Живописної України”: Чимало рядків Шевченко знав на пам’ять. Кілька разів він починав перекладати ліричні твори Міцкевича, але розривав ці спроби на шматочки. В Яготині поет в основному займався малюванням. Він майстерно скопіював у двох примірниках портрет М. Репніна роботи Й. Горнуга. Перша копія збереглася в Києві, друга-в Ермітажі в Ленінграді. Десь на початку 1844 р. Наприкінці листопада 1844 р. Шевченко виконав автопортрет і подарував його В. Репніної. У загаданому листі Варвара Миколаївна писала: “Шевченко відав мені зошит, увесь списаній його рукою, і сказав, що до цього рукопису належить ще портрет автора, який він і вручить мені завтра”. На звороті була спроба малюнка “Сліпий” (“Невільник”). Пізніше була написана поема Як ос туплять тебе, доле, Діточки-Дівчата Й защебечуть по-своєму Доброму звичаю, Може й мене ненароком Діточки згадають... Олівцем намальовано портрет Віктора Закревського. Далі працював На особливу увагу заслуговує малюнок “Вдова хата на Україні” (1843). роз'їхатись Є відомості також про портрет. Волховського й карикатурні портрети членів» товариства мочемордія”. Усі вони до нас не дійшли. З Моїсівкі Шевченко ще раз їздив до Селюцьких, а 15 січня був у с. Бував поет у с. Турівці, в маєтку Миколи Маркевича. 22 січня 1844 року. Наприкінці тижня Шевченко був у Києві на контрактовому ярмарку на Десь на початку лютого 144 р. Поет виїхав із Києва до Москви. Побувавши в багатьох сторічних митцях, пов’язаних з визвольною війною українського народу під проводом Богдана Хмельницького, зокрема, в місцевості, де була розположена запорізька січ, Шевченко ще гостріше став відчувати не лише соціальне, але й національне гноблення українського народу, здійснюване царськими сатрапами, а також українськими кріпосниками. Революційно-демократичний світогляд поета зумовив відповідні зміни в його творчості. Віднині він свідомо ставить поетичне слово безпосередньо на службу визвольний на творчості поета“Три літа»- від назви альбому, куди куди він згодом переписував свої вірші 1843-1845 рр. Новий етап почався й в образотворчому мистецтві Шевченка-це широке звернення до натури: пейзажі портрети жанрові сцени. Художник-демократ зробив ще один великий крок до реалізму. На Україні почав здійснюватись задум “Живописної України”-була готова основна частина малюнків до майбутніх офортів до майбутнього випуску альбому. Враження від дев'ятирічного перебування еа Україні. Особливу його увагу привернув сипом Боденським на історичні теми. Цілком імовірно, що в цьому місті поет був ще в дитинстві. У поемі “Гайдамаки”, написаний у Петербурзі, є розділ “Свято в Чигирині”. Початок розділу свідчить про те, що місто йому було знайоме.стр 93 Восени 1843 р., відчуваючи рідні місця, Шевченко побував у Чигирині і в У Москві Шевченко, очевидно, розповів про свої враження друзям, зокрема, колишньому кріпакові М Щепкіну. Стр 94 Отож Шевченко змушений був сам розбиратись не тільки в сучасному становищі українського народу, але й у його минулому. З багатьох висловлюваннях Шевченка відомо, що він позитивно оцінював історичний акт роз’єднання України з Росією. До оцінки історичних подій Шевченко підходив не з точки зору тодішньою офіційної історіографії, а з погляду народу. Важко поневоленому народові. Боденського в травні того ж року. В ньому він писав, що “Гамалія” не направлений. Обмінялись вони думками з приводу альбому “Живописна Україна”, до якого автор спочатку мав намір подати пояснення істориків. західнослов'янські й. Шафариком. Шевченко познайомився з правцями видатного чацького і словацького вченого: “Слав’янскі сторонності” та Шевченко який уже в ранях творах закликав до єдності слав’ян, не міг не зацікавитись глибше життям та історією цих братів народів. Розмови з Через Боденського поет познайомився з деякими професорами московського університету, з людьми, що належали до гуртка Бєлінського, Герцена та Таким чином, і це нетривале перебування в Москві (ми не знаємо коли поет виїхав до Петербурга) ідейно збагатило Шевченка. Він зблизився з багатьма прогресивними людьми Росії. Десь на при кінці лютого Шевченко виїхав із Москви й прибув до Основною метою повернення Шевченка до Петербурга було закінчення навчання в академії мистецтв. Нажаль, ми маємо дуже мало відомостей про твори Шевченка цього періоду. Знаємо тільки три дати складання ним іспитів: Не одержуючи стипендії, Шевченко змушений був викопувати різні замовлення. Так, він ілюстрував книжку М. Полевого “Руские полководцы...” вийшла вона з друку 1845 р., але гравюри з малюнками Шевченка й інших художників виготовлялись в Лондоні. Потрібен був час, щоб їх переслати й одержати назад. Малюнки виготовлені ще в першій половині 1844 р. Шереметьєва У передмов зазначило:”Портрети мальовані відомим художником. Стр 97 Поступово Шевченко почав розбиратись в людях, їх соціальній природі. Кругом мене де не гляну, Не люди, а змії... Прозріванню поета сприяла сама дійсність, значною мірою передова література, зокрема російська. Важливим із цього прикладу є вірш-посвта Поет, невдоволений байдужістю, пасивністю всіх тих, хто мав боротись за соціальне й національне визволення українського народу. Невдоволений поет і тим, що тепер нема патріотичних подвигів, подібних до легендарних учинків Тараса Бульби й Івана Гонти. У гостро- сатиричних образах Шевченко висміював слова з облудних царських маніфестів, реакційної преси:”Лепта удовиці”, “престолові отечеству”. Стр 116 Знаменно, що своїми революційними думками Шевченко ділиться саме з У цей же час поет перекладав свою п’єсу “Назар Стодоля” на українську мову, 26 листопада 1844 р. Шевченко з написав:”Отамане, якби ти знав, що тут робиться. Тут робиться таке, що цю йому казати. Козацтво ожило!!!!!!!!! У березні 1845 р. Шевченко завершує навчання в Академії мистецтв. 22 березня він подає до ради академії прохання про надання йому звання. Того ж дня рада ухвалює його прохання надати йому звання “некласного художника” Ще 23 березня поет писав Кухарчукові, що виїжджає на Україну в с. У кінці березня Шевченко виїхав із Петербурга до Москви. Тут він зустрівся зі своїми друзями Щепкіним і Боденським. Осатаній познайомив поета з роботою свого учня С Плаунова “Ян Гус и его последователи” що незабаром Після цього він повертається до основної теми – прометеїзму і вже без жодної іронії проголушав славу рицарям – борцям за волю – висловлював упевненість в остаточній перемозі : “Боретесь – поборете...” вийшла окремим виданням. Стр 117 Шевченко породіював цареславні гімни. Після цього він повертається до основної теми – прометеїзму і вже без жодної іроніі проголошував славу рицарям – борцям за волю – висловлював впевненість в остаточній перемозі : Література українська переслідувалась російським урядом, відкреслив ці рядки повністю. Поезія “Кавказ” поширювалась у списках. Один з автографів Шевченка передав за кордон через кириломифодіївся М.Савича А Міцкевича. 18 листопада 1845 р. Загальні здори Академії мистецтв у Петербурзі надали Шевченкові знання некласного художника з історично та портретного живопису Наприкінці листопада поет побував у Києві, показав археографічній комісії свої записи малюнки історичних пам’яток і 27-28 листопада був зарахований стр 143 Після одужання на початку 1846 р. Шевченко подорожував по Лівобережжю як співробітник Археографічної комісії. Так, відомо про перебування поета в селах Мойсівці, Іскрівцях та місті Прилуках. У Прилуках сталася пригода, що знову ж таки свідчила про інтернаціалізм У спогадах сучасників ми знаходимо різні згадки про своєрідну вдачу Про безкорисливість поета свідчить те що він давав гроші навіть тім, хто цього не заслуговував. О. чужинський зберіг нам такі слова Шевченка:» я і сам знаю та нехай лучає тричі обдурять мене, а все таки у четверте подам тому, хто справді, не бачив , може, шматка хліба”. На короткий час поет лишився в Ніжині, а звідти прибув до Чернігова, де змальовував і описував історичні пам’ятки. Побував він також у селах:Седнів, Лемеші, Маківці, Мостите. Стр 152 Десь наприкінці березня або на початку квітня Шевченко прибув до Києва й спинився тут на довший час. Жив він спочатку на інститутській вулиці, а потім на Хрещатику проти бессарабського майданну. У Києві поет познайомився і зблизився з Миколою Костомаровим, ад’юнкт – професором історії Київського університету – одним з організаторів таємного товариства, але в той час ліберали й демократи шли разом, і ті й другі виступали проти самодержавства й кріпосництва. Учений знав не тільки друковані, але й революційні твори поета, зокрема, захоплювався поемою Шевченко познайомився також з іншими членами таємного товариства: Саме в цей час Кирило-Мефодіївське товариство оформляється як таємна антикрипосницька організація. Після арешту Шевченко на допитах з конспіративних міркувань заперечував своєю участь в товаристві, але зі спогадів Костомарова відомо, що поет знав про ідеї організації і співчував ім. Більш того деякі приперчені вирази на адресу Катерини ІІ в програмному документі товариства “Книги бітів українського народу” свідчать про можливу участь і Шевченка в його складані. Поділяв деякі ідеї товариства на той час і ІІ Куліш Проте одностайності в поглядах усіх членів товариства не було, зокрема між ліберальною й демократичною його частинами. В тих же споминах У травні 1846 р. Шевченко разом з О. Чубинським і художником Михайлом Як співробітник Археографічної комісії художник продовжував змальовувати історичні пам’ятки. Разом з тим як поет він був в центрі уваги студентської молоді. Із свідчень Ю. Андалузького, О. Навроцького, О. Тулуба та інших видно, що Шевченко не раз читав свої революційні поезії із збірки У червні-липні поет разом з проф. М. Іванишиним та художником О. Як видно він на короткий час повертався до Києва, бо тут 25 липня 1846 р. Написав баладу “лілея” під свіжим враженням від перебуванням на селах. У баладі виставлені народнопоетичні уявлення про перетворення дівчину у квітку, висловлено протест проти зневажання проти жінки кріпосника: лілея- покритка “злого пана кляла проклинала”. Селяни спалюють поміщицький будинок 21 вересня Шевченко одержав од Археографічної комісії нове велике доручення збирати перекази фольклор та зробити опис історичних пам’яток у Після почаєва Шевченко відвідав: Кременець, острог, Дубно й Корець. Після Седнева Шевченка деякий час жив у с. Багач, Чернігівського повіту, в маєтку князя Кейкуатова, який запросив художника намалювати портретів членів його родини . цікаві спогади землеміра Д. Демида, який жив в одному флегматі з поетом. Усе майно Шевченка було у маленькому благенькому чемоданчику. Що вечора після роботи навколо поета збирались усі слуги маєтку, слухали читання або його розповіді: “Привітний і балакучий з простими робітниками , Тарас помітно не любив лишатись довго у панів і уникав князівських хоромів, хоча й його туди часто запрошували. 4 квітня 1847 р, Шевченко прибув до Чернігова й того ж дня вирушив до Поки поет мандрував по Україні, над його головою й головами інших членів товариств збирались чорні, зловісні хмари . ще 28 лютого студент- провакатор О. Петров з’явився до помічника куратора Київської шкільної округи М. Юзефовича й зробив йому донос про існування в університеті таємного поетичного товариства. Донос пішов по інстанціях аж до Миколи І включно. Почалися арешти. Першими в Петербурзі арештували Гулака, у Києві Археологічна комісія заднім числом звільнила Шевченка з числа своїх співробітників. Нічого, не знаючи про всі події , поет поспішав до Києва на весілля Костомарова 5 квітня 1847 р. При в’їзді в Київ на правому березі 6 квітня Фундуклей повідомив ІІІ відділ про арешт художника Справу Кирило-Мифодіїського товариства розглядав не суд, а ІІІ відділ. Кирилло-Мифодіївці поводились по різному. Найбільш мужньо тримались Жандарми лишилися невдоволені відповідями Шевченка, але й після очної ставки з Ю. Андрузьким поет нічого не визнав . можливо цей день одбився пізніше в сні Шевченка; “Немовби рубеліт... у своєму затишку кабінеті перед палаючим каміном марно навертав мене на шлях істинний , погрожував тортурами і кінець кінцем плюнув і назвав нелюдом.. Після закінчення слідства начальник ІІІ відділу граф орлом склав доповідь про “Украйно-славянское общество” (так вони назвали товариство). Микола І затвердив вирок у цілому , але проти прізвища Шевченко дописав “Під найсуворішій нагляд із забороною писати й малювати” Окремим пунктом у доповіді Орлова записано про заборону видавати й поширювати твори Шевченка, Костомарова й Куліша. 30 травня царську конфірмацію оголошено ув’язненим . Того ж дня ІІІ відділ передав Шевченка в розпорядження військового міністерства. Непохитність і незламність Шевченка, виявлені ним під час слідства, позначилися й на його віршах , написаних у казематі ІІІ відділу. Писати він почав 17 квітня, із першого ж дня ув’язнення , хоч і розумів , що це знову може лють жандармів. Вірші записані дрібнім почерком на аркуші тонкого поштового паперу. Аркуш цей нині зберігається у фонді номер один в інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка . Його складено вчетверо й трохи затерто . Шевченко, очевидно вивіз цей аркуш із каземату на заслання, тут згодом переписав у першу завальну книжку , а ще пізніше , після заслання , у більшу книжку під назвою “У казематі”, додавши посвяти ну. Стр 163 Народнопісенних характер мала й поезія “Ой три шляхи широкі...”. Другою поезію в цикл записано “За байраком байрак”. В ній звичайна для українських романтиків і для раннього Шевченка історична тема - із могили встає козак і згадує минуле, але як по новому вона розроблена! Від ідеалізації минулого, гетьманщині не лишилось й сліду: Як запродав гетьман у ярмо християн нас послав поганяти. По своїй землі свою кров розлили і зарізали брата Вірш “Мені однаково” навіяний роздумами про те, що буде з поетом найближчим часом. Він передбачає, що його чекає заслання “У снігу на чужині”. Перед нами постає на весь зріст велич як людини, що живе самовіддано любов’ю до народу й байдуже до своєї особисто, долі, слави. Та неоднаково мені як Україну злії люди присплять лукаві і вогні окраденою збудять Альтруїстичні почуття поета виявлені у вірші “Н. Костомарову”. Почалася муштра і життя у смердючий казармі. Проте поруч із гнітючою солдатчиною на засланні були в поета і світлі промені. І в орську знайшлися добрі, гуманні люди. Це перш за все комендант фортеці генерал- майор Д. Ісаєв, куратор трилінійних “киргизів”, родом з Чернігівщині, лікар із фаху М. Олександрійський, який згодом інформував Шевченка про революцію Вважаючи, що йому не заборонено листуватися, поет відновив листування зі своїми друзями А. Лизогубом і В. Репніною, подаючи зворотну адресу Федора Лазаревського. Він просив надсилати йому книжки й незабаром одержав твори Шекспіра двох томах, Лермонтова два томи І “Евгений Онегин” Дещо погіршало становища поета після смерті Ісаєва – Шевченка знову повели в Казарми, посилили муштру. У Вірші “А. О. Казачовському” він писав: Благаю бога щоб смеркало бо на позорище ведуть Старого дурня муштрувати І в цих важких умовах заслання, солдатчини поет не тільки вижити, але й творити для народу, в чому бачив основну миту життя. Революційна незламність, а завидки й оптимізм – найхарактерніші риси вдачі Шевченка, що давали йому змогу додати всі труднощі і в надзвичайно складних умовах творити, писати малювати. Стр 169 Шевченко одразу відкинув думку. Пізніше в щоденнику поет записав, що навіть у дитинстві його не вабили солдати, як інших дітей. І хоч майор Провідною рисою невільницької музи Шевченка є нескореність, революційна непохитність. Ми не знаємо кому саме визначено непохотлевість, але в ній виявлена вірність поета своїм переконанням: “Караюсь мучусь.., але не каюсь” Оскільки коло остережень Шевченка в підневільних умовах було дещо звуженим, у його творчості того періоду чимало місця посідає автобіографічна лірика (Мені тринадцяти минало) “А. О. Казачовському” та ін. Завдяки широким соціальним узагальненням це одна з художникова усієї поетової лірики. Розпочавши свою невільницькому поезію сучасними темами, роздумуючи над долею поневоленого народу, Шевченко не міг не звернутись до історичної теми, бо коріння поневолення народних мас були в минулому. Історичні роздуми маємо в поезіях: “Сон” ( Гори мої високі) “Іржавець” ,”Чернець”, Мій краю прекрасний розкішний багатий!Хто тебе мучив? Якби розказати. Про якого-небудь магната Історію правду , то перелякати Саме б пекло можна. А данта старого Полупанком нашим можна здивувать Скрізь і завжди виявляється патріотизм Шевченка: Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що Поклену святого бога За неї душу погублю! Стр 173 У березні 1848 р. до Оренбурга прибув капітан-лейтенант флоту На початку травня було закінчено спорядження двох шхун“Константин” і “Николай” – і досить численного складу експедиції. К. Герна , 10 травня. До складу флотської команди Бутакова зараховано й Олексій Макшеєв, відомий учений мандрівник, учасник підпільного демократичного гуртка М. Петрашевського, закінчив академію Генерального штабу призначили до складу експедиції. На підставі своїх записів під час експедиції він відав потім книжку “Путешествия по киргизским степям і Співчутливо ставився до поета перший помічник Бутакова, командир шхуни “Николай”, прапорщик корпусу флотських штурманів Ксилофон Поспєлов. Сам Шевченко шлях експедиції описав у повісті “Близнець”, але тут не слід забувати, що це художній твір, і автор мав цілковите право на певну міру художньої фантазії. Так, за одними спогадами відомо, що почав похід Шевченко як звичайний солдат. Тоді була велика спека поет знепритомнів, і лікар уклав його в похідний візок За спогадами О. Макшеєва,він познайомився з Шевченком на першому переході й запропонував йому місце у своїй “джоломійці”. Під час плавання на Шхуні “Константин” вони жили в одній офіцерській кают-компанії, а під час зимівлі в одній землянці. Одним із перших малюнків Шевченка в поході була акварель “Пожежа в степу”. Змалював він і окремі населені пункти: “Форт Кара-Бутак” Умови переходу були надзвичайно важкі: спека, недостача води. Умови експедиції були надзвичайно важкі , особливо погано було з харчуванням. За спогадами О. Макєєва, чорні сухарі зеленіли від цвілі , масло таке солоне, що його неможливо було їсти, солонина зіпсувалася. Проте весь екіпаж тримався мужньо, виконуючи завдання , поставлені перед експедицією. 23 вересня шхуна “Константин” повернулась до гирла Сардар’ї, і незабаром її поставили на зимову стоянку в затоці острова Косорал ( нині з’єднався з суходолом). Поет виїжджав до Ра’їма , де одержав листи від А. Умови зимівлі на косарі теж були не легкі. Учасники експедиції зимували нашвидкоруч збудованому бараку, а зима була сувора, голодна. Тепер у Шевченка було трохи більше вільного часу. Він знайомився з життям і побутом місцевого Казанського населення, намалював картини Стр 178 Крім багатьох портретів і малюнків , Шевченко писав і вірші. І четвертий рік минає Тихенько поневолі, І четверту начинаю Книжечку в неволі Мережати.... Він завжди жив одними дуками й болями із своїм поневоленим, уярмленим народом. Тому майже в кожному ліричному вірші проривається його трагічний настрій , зокрема, й цьому заспіві: Кров’ю та сльозами, Моє горе на чужині, Бо горе словами Не розкажеш нікому Ніколи, кіколи, Нігде на світі! Нема слов В далекій неволі !стр 182 Лірика поета, як і раніше, сповнена великого соціального змісту. Щоб не довелося, брате І йому каратись як я тепер у неволі караюсь брате Зрештою, як і завжди, поет переборював сумні настрої, висловлював сподівання на волю. Поезія “І виріс я на чужині” побудована на споминах про відвідини Однією з найзначніших політичний поезій часів заслання є поема, відома під традиційною назвою “Царі”. В ній подані сатиричні образи напівлегендарного царя Давида, його сина та Київського князя Володимира. Бодай кати їх постинали, Отих царів, катів людських Невільницька поезія Шевченка засвідчувала його революційну незламність , вірність принципам реалізму , народності, дальше зростання поетичної майстерності. Як свідчать документи, командир Оренбурзького корпусу В. Обручов мав намір відрядити Шевченка у складі експедиції на півострів Мангишлак із метою розшукати в горах поклади кам’яного вугілля. 22 квітня 1850 р. Прапорщик Ісаєв подав донос командирові корпусу , що Шевченко ходить у цивільному і живе на квартирі , а не в казармі. В. Проте заховати або знищити все не було змоги. Під час обшуку забрали частину листів С. Левицького, А. Лизогуба, М. Олександрійського, альбоми з віршами та з малюнками , малярське приладдя , книжки Шекспіра , Лермонтова, Шевченка ув’язнили на гауптвахті, а 27 квітня Обручов наказав повернути його в 5-ий батальйон. 12 травня поета звільнили з гауптвахти й відправили до орська з наказом установити за ним найсуворіший нагляд. Слідство проводилось паралельно в Оренбурзі і в Петербурзі (ІІІ відділ). При розгляді паперів Шевченка в Оренбурзі особливу увагу привернув лист С. Левицького з Петербурга, в якому сповіщалось про настрої української інтелігенції, прихильників Шевченка, зокрема згадувався Микола Про листи знайдені в Шевченка, командир корпусу Обручов наділяв рапорт військовому міністрові Чернишову. Цей доповів Миколі І, який наказав заарештувати “рядового” Шевченка , виявити винних, які дозволили йому листуватись й малювати, зокрема, командира 5-ого лінійного батальйону та інших ближчих начальників. Після закінчення слідства перевести Шевченка в інший окремий батальйон. Міністр передав царський наказ до ІІІ відділу та до Оренбурга. ІІІ відділ наказав заарештувати Левицького й Головка. Червня було заарештовано Левицького. Головко ж не дивився А тим часом 24 червня поета в Орську заарештували знову й посадили на гауптвахту. Для дослідувань сюди прибув підполковник Чигир. 1 липня він склав запитання , на які Шевченко дав докладні відповіді. При цьому виявилось, що він свого час
|
|
|
Смотреть видео онлайн
Онлайн видео бесплатно